Ще десять років тому головними героями українських дитячих книжок були переважно котики й песики, кумедні фантастичні істоти, допитливі хлопчики й дівчатка. Після анексії Криму та початку воєнних дій на сході України серед героїв дитячих книжок почали з’являтися військові, волонтери, переселенці. Від 24 лютого 2022-го — діти, евакуйовані з зони бойових дій, врятовані тварини, а також… привиди дітей, що загинули від російських снарядів. Хоч би де опинилися наші читачі, вони все одно знатимуть, що в цьому світі є війна. Вона може бути надто близько або ж на відстані, може торкатися родини (хтось воює, зник безвісти, поранений чи загинув) або відгукуватися цькуванням у школі («Ти з України? Дивись: бомба!»). Війна — це загроза життю чи здоров’ю (діти і дорослі з інвалідністю – ще одні герої наших теперішніх і майбутніх книжок), це страх втратити батьків або друзів. Війна — це також виривання з коренем у разі вимушеної еміграції. Це необхідність повністю міняти своє життя, адаптовуватися в новій країні, вчити нову мову й культуру, разом із тим зберігаючи свою ідентичність. Війна — це покинути всі свої іграшки і стикнутися зі страшною самотністю і невідомістю.
Водночас війна тепер — це тло для життя в Україні, адже воєнний стан не скасовує дитинства. Релігієзнавець Ігор Козловський, провівши в російському полоні 700 днів, наполягав, що вийти зі стану травми можливо, якщо перетворити травму на досвід. Усвідомити все, що сталося, проговорити й переосмислити пережите й надати йому нового змісту. Війна для нас — це частина реальності, як повітряні тривоги й перервані ночі, як обстріли й нічні розмови про смерть. Наші діти ростуть саме тепер, проживають своє життя в цих умовах і потребують різних — реалістичних і фантастичних, смішних і серйозних, поетичних і прозових — книжок про себе. Книжки дають можливість побачити, мов у дзеркалі, відображення схожого досвіду, дарують розраду й розуміння, що хтось відчуває те саме, а отже, ми не одні у своїх почуттях. Художні видання допомагають стикнутися з травмою в безпечних умовах і переосмислити цей досвід.
Як ми розповідаємо про себе, своє життя та війну у книжках для дітей і підлітків? З одного боку, пишемо книжки для іноземної аудиторії, щоб розповісти «всю правду» про себе, випередивши російські версії. Енциклопедичні видання про Україну сьогодні або відразу пишуться двома мовами, як-от «Розповідь про Україну. Гімн слави та свободи / The story of Ukraine. An anthem of glory and freedom», або активно пропагуються закордоном, як «Україна. Від первісних часів до сьогодення» (увійшла до каталогу White Ravens 2022), «Книга-мандрівка. Україна». Великий успіх у зв’язку з Олімпійськими іграми 2024 мало українське видання «Книга-мандрівка. Літні Олімпійські ігри». Права на видання придбали в кількох країнах, серед них — Іспанія, Німеччина, Словаччина й Чехія.
З другого боку, відчуваємо потребу дізнаватися більше про українських героїв і героїнь, наповнити внутрішній ринок пізнавальними виданнями для дітей і підлітків — від розмальовок за мотивами персоналій до колекційних видань із наклейками. Ми ніби виймаємо з шаф старі імена, протираємо їх і виставляємо на огляд під різними ракурсами — ось люди, що боролися за права жінок, ось ті, хто рухав прогрес, а ось ті, чиї мелодії наспівує весь світ. У цьому світлі давнє й сучасне йдуть поруч, а через історії минулого проглядається шлях у майбутнє: люди, що відстоювали Україну колись, народили нащадків, які боронять країну тепер.
Хоч як би нам хотілося асоціюватися зі «Щедриком» (Carol of the Bells), фантастичними звірами Марії Примаченко чи яблуками Симиренка (це все — теми дитячих книжок останніх років), у світі поруч із Україною ще довгий час згадуватиметься слово «війна». Одна з найпопулярніших українських книжок у світі — про війну. Книжка-картинка «Війна, що змінила Рондо» Романи Романишин та Андрія Лесіва написана у 2015 році після початку війни на сході України. Видання відразу здобуло світове визнання, стало одним із переможців Bologna Ragazzi Award, увійшло до щорічного каталогу White Ravens 2015. Права на переклад придбали понад 13 країн, включно з Польщею, Чехією, Словаччиною та Угорщиною. Німецьке та американське видання здобули локальні нагороди. Після цієї книжки її автори створили ще не один успішний проєкт, зокрема — пізнавальні видання про зір, слух та рух.
"Війна, що змінила Рондо" різними мовами світу, фото ВСЛ
До 2022 року «Війна, що змінила Рондо» була однією з небагатьох українських дитячих книжок, які говорили зі світом про війну в Україні. Мова та ілюстрації книжки — метафоричні, герої — символічні (паперовий журавлик, надувний песик і лампочка), місце дії — казкова країна Рондо. Головна ідея — крихкість усього живого — зрозумілі будь-якою мовою. Або навіть без слів, як у тихій книжці Олександра Шатохіна «Жовтий метелик» , що ввійшла в сотню найкращих пікчербуків 2023 року за версією dPICTUS, спільноти міжнародних видавців ілюстрованих книжок та агентів. Про війну розповідається через образ метелика, який рятує дівчинку від смерті. Як і в книжці про Рондо, тут зчитується історія про загрожене дитинство. Там, де падають бомби, з’являються рої жовтих метеликів. Комашки символізують наших померлих, що відводять дітей від небезпеки та оберігають їх із небес. Жовтих метеликів стає все більше, загиблих також. Жовтий — життя — протистоїть чорній силі, руйнуванню й агресії, що їх несе війна.
Книжка Олександра Шатохіна «Жовтий метелик» серед переможців dPICTUS 2023
З повномасштабним вторгненням Росії в Україну метафори втратили свою силу, що добре описала поетка Галина Крук у промові на відкритті поетичного фестивалю в Берліні, тож виникла потреба розповідати більш конкретні історії про дітей, які опинилися під загрозою на всій території України. Бережно розповідає дітям про реалії війни збірка оповідань Тані Стус «Таємні історії великих і маленьких перемог». Це приклад того, як ми говоримо про ракетні обстріли, втрати й інвалідність. Книжка, написана й супервізована дитячими психологинями, покликана допомогти впоратися з травмою і зцілитися. Тут поєднуються реалістичні й казкові історії, що розкривають прихований зміст знайомих понять. Наприклад, про звук сирени протиповітряної оборони, що лякає дітей, чи «справжнє» призначення ракети, що мріє стати частиною літака. Натомість книжка «Мої вимушені канікули » Катерини Єгорушкіної спрямована на читача, який споглядає події з відстані. Перед нами стилізований щоденник, що описує перші дні повномасштабного вторгнення з точки зору дитини. Текст пояснює, чому тисячі дітей були змушені поїхати з дому в безпечніші регіони України чи за кордон, перервавши навчання і звичний плин життя. Таке буває лише на канікулах, але є один нюанс: ніхто б не хотів таких канікул для своїх дітей. Права на книжку купили в п’яти країнах, зокрема і в Польщі. А шведське видання отримало престижну нагороду Peter Pan Prize (Silver Star) 2024.
«Блакитний записник » Галини Ткачук розповідає про досвід українських дітей, що опинилися в еміграції. Текст написано з точки зору записника, що ділиться з читачами історіями з нового життя дівчинки Влади, яка переїхала з мамою до Польщі. Це дозволяє поєднувати різні формати письма й дивитися на окремі ситуації з гумором, адже діти навіть під час війни залишаються дітьми. Герої цієї книжки пишаються тим, що вони українці, проте й засмучуються від того, що з Україною асоціюють лише війну. Вигадливо, як це вміють тільки діти, вони роблять проєкт про Батьківщину — як вони її бачать з дитячої перспективи. Книжка побачила світ у польському перекладі Анети Камінської.
Усі ці книжки, перекладені багатьма мовами, покликані розповісти світові про трагедію війни. Через образи головних героїв та яскраві ілюстрації художні історії викликають емпатію до тих, хто перебуває у вразливому становищі. Нам, безперечно, дуже прислужився сучасний формат книжки-картинки. Короткі оповідки пишуться швидко, як реакція на сьогодення, а завдяки активним та відомим у світі українським ілюстратор(к)ам — такі книжки привабливі для закордонної аудиторії. Задовго до 2022 року вони щороку вигравали у престижних світових конкурсах, малюючи для європейських видавництв. Права на книжки з ілюстраціями Владислава Єрка, Романи Романишин та Андрія Лесіва, Оксани Були, Анни Сарвіри, Олександра Шатохіна, Оксани Драчковської та інших розпродувалися в десятки країн світу. Про туконі — симпатичних казкових істот Оксани Були — знають у Європі та країнах Азії.
Поруч із малими форматами (книжки-картинки, пізнавальні ілюстровані видання, чаптербуки) нарощує м’язи й велика прозова форма. Від 2014 року українська підліткова література пройшла великий шлях від переважання перекладних творів до створення власних текстів, що осмислюють проблеми дорослішання, ідентичності, деколонізації та, звісно, війни. Особливий успіх тут має література Young Adult, права на яку починають активно купувати у країнах ЄС. Наприклад, перша книжка фентезійної серії «Варта у Грі » Наталії Матолінець вийшла в Чехії та перекладена польською. Дія роману відбувається у Львові, Празі та Будапешті, а сюжетний клубок закручено навколо політичних амбіцій європейських урядовців.
Книжки відомого фантаста Володимира Аренєва останні кілька років спочатку виходять у Польщі («Пан Малодобрий»), а відтак — в Україні. Польською перекладено його трилогію «Порох з драконових кісток», у якій прочитуються події війни в Україні. Я щиро вболіваю за переклади епічного фентезі «Діти вогненного часу» Мії Марченко та Катерини Пекур, написаного за мотивами оборони Києва в перші тижні після повномасштабного вторгнення. Письменницям вдалося розповісти про передумови цієї війни, показати тяглість і схожість між собою різних військових конфліктів, що століттями точилися на землях сучасної України. Співчуття заслуговують як дух загиблого у Другій світовій війні хлопця, так і дівчинка, що виїхала з окупованого Гостомеля в березні 2022-го. А також — замордована під час Голокосту єврейська родина, старий козак, що втратив сім’ю 300 років тому, і багато інших живих і неживих мешканців Києва. Історія України, як зрештою цілого регіону центральної та східної Європи, який Тімоті Снайдер називає «кривавими землями» — вагома частина світової історії, і деякі трагедії болять не лише нам.
Використання елементів фантастики дозволяє говорити про війну, оминаючи відверто травматичні епізоди. Наприклад, у повісті Олі Русіної «Абрикоси зацвітають уночі», що також вийшла в польському перекладі, є безпілотник на ім'я Ел, який дружить із головним героєм. На війні ставлення до дронів полярне: це або «свій» (служить нашим військовим, безпека), або «чужий» (служить ворогові, загроза). Тоді як в Олі Русіної він — нічийний, його роль — показувати читачам, як розгорталася війна на сході України у 2014 році. Зрештою безпілотник сам вибирає сторону і пристає до тих, хто обороняється. І містичні істоти, й оживлені речі — усі стають на захист життя, визнаючи його незаперечну цінність.
Пишучи про війну, ми говоримо про минуле й теперішнє, однак діти — це завжди розмова про майбутнє. Основний наш виклик тепер — писати так, щоб дитина чітко уявляла своє майбутнє, не відкладаючи його на час «після закінчення війни».Тож усе, що ми сьогодні пишемо для дітей і підлітків — про життя і дорослішання в умовах, ускладнених боротьбою за виживання.
Говорячи про досвіди війни, ми також розповідаємо про дитинство, сповнене бешкетів, експериментів, гідності, дружби й любові. Бо коли є загроза смерті, як ніколи видно цінність життя. Ми проживаємо його навіть тоді, коли мусимо щоразу починати з нової сторінки. Та помалу літери складаються у слова, слова — в речення, а речення — у книжки. Поміж іншого наші історії — про стійкість і витривалість. А також — як пише у своїх книжках для дітей психологиня Світлана Ройз – про вміння святкувати життя. І не в останню чергу вони — про любов. Бо, як сказала колись моя подруга, що створює книжки у прифронтовому Харкові, ми народжуємо дітей (і книжки, додаю я) для любові, а не для війни. Можливо, це — найважливіше, чого може навчити світ українська сучасна дитяча література.
Tekst powstał w ramach stypendium Rozstaje.art ufundowanego przez Fundację Kościuszkowską.
